Три людини працювали на будівництві. Всі виконували однакову роботу,
але коли їх запитали, що вони роблять, то відповіді були різними.
Перший сказав: «Розбиваю каміння»,
другий «Заробляю на життя».
А третій відповів: «Допомагаю будувати храм».
(Пітер Шульц, ЦІО, Порше)

Волонтер – людина, яка свідомо, за власним бажанням, без очікування фінансової винагороди працює на користь інших, там де це потрібно у суспільному житті.
Волонтерський рух існує вже багато сторіч. І хоча в різних країнах це явище має різні назви (у Ботсвані - mephato, в Еквадорі - minga, в Індонезії - gotongroyong, у Руанді - kwitango, у Південній Африці – ubuntu, у Південній Азії - shramadana), воно є універсальним людським феноменом, який зустрічається в усіх культурах, на всіх рівнях економічного розвитку, серед представників обох статей і різного віку.
Роком виникнення волонтерського руху вважається 1859 рік. Саме тоді французький письменник-журналіст Анрі Дюнан, вражений кривавими картинами битви при Сольферино, запропонував ідею створення Червоного Хреста - організації, яка працювала б на волонтерських засадах і надавала першу медичну допомогу пораненим бійцям. Принципами, сформульованими Анрі Дюнаном, керуються сьогодні волонтерські організації у всьому світі.
В деяких країнах волонтерська діяльність становить значну частину суспільної та економічної діяльності, забезпечуючи солідарність та стабільність, а в інших про вклад волонтерів знають менше. Але у багатьох країнах світу існують схожі проблеми - бідність, насильство, зловживання наркотиками, ВІЛ/СНІД, негативний стан екології, тому багато людей потребують допомоги, яку можуть надати волонтери. Волонтерською діяльністю в індустріальних країнах можуть займатися як молодь чи працююче населення, так і пенсіонери.
Волонтерство - слово, що з'явилося в нашому лексиконі лише останні декілька років. Зараз часто можна почути цей термін, особливо серед молоді та людей, які працюють у громадських та благодійних організаціях.
У сучасній Україні волонтерство набуває масового поширення. Символом волонтерів України є жовтий копір вбрання - він означає тепло сонця, самовідданість і послідовність у бажанні зробити навколишній світ кращим.
На сьогодні не лише громадські організації, а й державні розвивають волонтерський рух в Україні. Про це свідчить діяльність мережі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, де поряд з професійними соціальними працівниками працюють добровільні помічники. Школи волонтерів при центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді поступово стали одним із напрямів державної молодіжної політики.
Волонтери – хто вони?
Існує чимало визначень: добровільні помічники; люди, які надають безкоштовну допомогу; люди, які працюють безкоштовно; люди, які переходять у розпорядження суспільства й сприяють розв'язанню місцевих проблем; такі ж люди, як й інші, але трохи кращі.
 Що означає бути волонтером? Бути добровольцем - означає йти по життю в ногу з часом, активно відпочивати, мати багато друзів, навчатися приймати правильні рішення для себе, завжди мати можливість розраховувати на товариша, працювати і бачити результати!

Критерії волонтерської діяльності:
1. Діяльність без очікування фінансової винагороди.
Волонтери не очікують фінансової винагороди, однак організація повинна укласти угоду (усно чи письмово) з волонтером, де буде чітко прописано, яку винагороду отримає волонтер за свою працю. Наприклад, оплата проїзду, проживання, можливість використання офісної техніки, безкоштовне відвідування тренінгів тощо.
2. Діяльність, яка здійснюється з власної волі.
До волонтерської діяльності не можна змусити нікого, це добровільне бажання людини вкладати свій вільний час, зусилля в ту чи іншу організацію, проект тощо.
3. Суспільно корисна діяльність.
Цей критерій допомагає відрізнити волонтерство від простого проведення вільного часу. Наприклад, граючи у футбол, ми не очікуємо фінансової винагороди, ми це робимо з власної волі, але користь отримуємо ми самі. Однак, коли ми беремо участь у матчі, метою якого є збір коштів на благодійну діяльність, то це сміливо можна назвати волонтерством, оскільки чітко видно суспільну користь такої гри.
4. Діяльність у вільний від роботи час.
Волонтерська діяльність здійснюється у вільний від роботи час. Так, наприклад, якщо Ви працюєте у громадській організації і в силу своїх обов'язків берете участь у проекті чи акції і це Ви робите у свій робочий час, а також отримуєте за це винагороду, то така діяльність не є волонтерською.
Підгрупи, які можуть бути залучені до волонтерської діяльності.
Підлітки, учні старших класів шкіл та середньо-спеціальних закладів.
Для цієї групи головною причиною участі у волонтерській діяльності є можливість самоствердження в очах однолітків, батьків, учителів та можливість спілкування на новому, більш довірливому, взаємовідповідальному рівні, а також бажання знайти нових друзів, можливість здобути нові навички, знання та проведення власного дозвілля.
Робота з ними потребує врахування кількох важливих правил:
• вона не повинна заважати основному навчанню;
• не варто доручати їм одноманітну роботу;
• у кожній справі, яка довіряється дітям або підліткам, обов'язково повинне бути місце для прояву їх власної ініціативи і самостійних рішень, а також персональної відповідальності;
• ЇХ участь у волонтерському русі повинна бути узгодженою з батьками і вчителями;
• робота має бути безпечною, хоча частка розумного ризику при виконанні доручених робіт старшими дітьми може допускатися, але за умови суворого контролю з боку дорослих;
• не варто включати дітей у внутрішні конфлікти організації, тим більше - переманювати з однієї програми до іншої;
• чітко визначати засоби заохочення, ні в якому разі не обіцяти більше, ніж можна зробити для волонтера;
• демонструвати, по можливості, перспективи їх діяльності в організації й обговорювати з ними плани на майбутнє;
• не переоцінювати здібності дітей, особливо вголос, перед широким колом людей.
Студенти вищих навчальних закладів.
Ця категорія має дещо інші мотиви для волонтерської діяльності, насамперед, їх цікавлять професійні аспекти: реальні - набуття фахових знань з майбутньої спеціальності, напрацювання навичок роботи та формальні - отримання заліку, проходження практики. Їх певною мірою хвилює проблема міжособистісної комунікації, особливо спілкування з професіоналами в обраній спеціальності, знайомство з новими методиками і технологіями, все, що може їм допомогти у подальшому стати висококваліфікованими фахівцями і працевлаштуватися.
Їх цікавлять ті види роботи які безпосередньо пов'язані із майбутньою професією, при цьому, перевага належить індивідуальній роботі або роботі у невеликих групах. Для студента-волонтера важливе визнання його колег, входження в колектив професіоналів. Вони є реальним кадровим потенціалом для центрів «Спорт для всіх».
Саме тому, одним з основних шляхів залучення студентів до волонтерської діяльності є оцінка професійної компетентності студентів організаторами волонтерського руху і через те - уникнення причин конфлікту і непорозуміння. Конфлікт, як правило, виникає в результаті розбіжностей між намаганнями студентів самоідентифікуватись і прагненнями спеціалістів пропонувати їм «некваліфіковані» види роботи. Таке ставлення ображає і відштовхує перших від волонтерських справ.
Ідеальний варіант співпраці - коли волонтери-студенти починають працювати разом із фахівцями, а потім приступають до самостійної роботи. Якщо волонтеру не вистачає професіоналізму, необхідно стимулювати його підвищення. Він має усвідомити, що система зацікавлена в ньому лише за умови набуття професіоналізму.
Пенсіонери.
Часто ми не розглядаємо пенсіонерів як потенційних волонтерів, адже вони - люди похилого віку, їм необхідний відпочинок, вони вже своє відпрацювали тощо. Однак, думаючи так, ми втрачаємо помічників з безцінним досвідом, навиками, знаннями, якими вони можуть поділитися з молодим поколінням. Коли ми говоримо про волонтерство в контексті центрів «Спорт для всіх», то саме пенсіонери можуть стати незамінним ресурсом під час проведення фізкультурно-масових заходів.
При залученні цієї категорії населення варто пам'ятати, що у кожного із них є досвід, чітко сформульовані цінності та життєва позиція. Тому, плануючи схему залучення їх до роботи в центрах, варто це врахувати, а також пам'ятати, що кожна людина пенсійного віку хоче бути корисною та потрібною.
Волонтери-фахівці (психологи, педагоги, соціальні педагоги, соціальні працівники, юристи, лікарі, спортсмени, тренери тощо).
Основним рушійним мотивом участі спеціалістів у волонтерському русі є реалізація особистих професійних можливостей. Іноді вона має альтруїстичний характер, іноді спеціаліст намагається розширити коло своїх інтересів, іноді йому необхідне професійне чи особисте самоствердження. Тому каталізатором залучення фахівців до волонтерського руху можуть стати публікації в пресі: відгуки, подяки, інші форми оцінки соціальної значущості їхньої роботи.
Чиновники.
Люди, які працюють у державному апараті, наприклад у міській адміністрації, також можуть бути волонтерами. Однак перш ніж залучити їх до цієї діяльності, слід з'ясувати, чи не призведе це до конфлікту волонтера з керівниками. Найнадійніший варіант у такій ситуації - коли адміністрація проінформована і дає згоду на роботу свого працівника волонтером. Чиновники місцевої адміністрації можуть бути вашими волонтерами лише як приватні особи.
Таким чином залучення людей до волонтерського руху відбувається різними шляхами. Тому ряди волонтерського руху завжди поповнюються, адже людські ресурси невичерпні, а отже, волонтерська система буде функціонувати безперебійно.
Приклади можливої мотивації та винагородження волонтерів:
• надання права безкоштовного користування послугами некомерційної організації, участі в урочистих, ювілейних заходах, одержання підтримки з боку державних органів, некомерційних організацій;
• безкоштовні квитки (театр, цирк) тощо;
• статті про волонтерів в газеті;
• виїзні заходи, екскурсії;
• подарунки до св’ята;
• привселюдна похвала;
• організація фотосесії;
• перехідний значок «Кращий волонтер»;
• навчання;
• участь у громадській роботі (делегування волонтера);
• елементарна й регулярна подяка;
• поздоровлення із днем народження, ювілеями й іншими сімейними святами (листівки, телефонний дзвінок);
• надання можливості користуватися мережею Інтернет;
• створення клубу волонтерів;
• організація конкурсу волонтерів;
• створення доброзичливої атмосфери й умов для праці;
• допомога у важких випадках;
• створення умов для реалізації талантів;
• забезпечення новинками спеціальної літератури;
• проведення Дня волонтерів (виїзні екскурсії на природу, концерти);
• розширення повноважень;
• відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням роботи;
• надання різних пільг;
• організація неформальних вечорів відпочинку;
• рекомендації можливим роботодавцям;
• публічне вираження високої оцінки їхньої праці перед товаришами по роботі;
• організація суспільних заходів на честь волонтерів;
• святкування значних досягнень у роботі, початку й закінчення важливих проектів;
• запрошення добровольців для участі у підготовці загального плану роботи;
• надання можливості участі волонтера у підготовці програм;
• запрошення волонтерів для участі в нарадах персоналу;
• поважне ставлення до бажань і вимог волонтерів;
• залучення досвідчених волонтерів для підготовки нових кадрів добровольців;
• пропозиція важливих і цікавих видів роботи;
• надання волонтерам можливості підвищення своєї кваліфікації без відриву від роботи;
• планування спільного проведения вільного часу добровольців і платних співробітників;
• прояв уваги до волонтера, відвідування дома у випадку хвороби;
• організація зустрічей між волонтерами різного віку;
• організація спільних екскурсій, пікніків тощо.
 Компенсація витрат волонтерів:
Волонтер у своїй діяльності може нести фінансові витрати, тому у волонтерській програмі повинні бути чітко визначені та прописані ті витрати, які компенсує організація волонтеру!
Наприклад:
• компенсація поточних дрібних витрат волонтера (проїзд, харчування тощо);
• організаційні витрати (плата за телефон, оргтехніку тощо):
• витрати на зв'язки з громадськістю, публікації, видання матеріалів, проведення зборів тощо;
• професійне навчання волонтерів.

Види робіт в яких можуть бути задіяні волонтери центрів "Спорт для всіх"
• Організація та проведення масових фізкультурно-спортивних заходів (наприклад, змагання, конкурси, фестивалі, різні спортивні свята тощо).
• Організація відновлення чи побудови спортивних майданчиків за місцем проживання та залучення до цього громади.

•Надання консультативних послуг щодо різних аспектів здоровою способу життя та розповсюдження відповідних матеріалів на спортивних майданчиках та у місцях масового відпочинку.
• Методична допомога населенню у тренувально-оздоровчому процесі у місцях масового відпочинку та на спортивних майданчиках.
• Пропогандистсько-просвітницька діяльність стосовно здорового способу життя, зокрема рухової активності серед різних верств населення.
• Працювати педагогом-організатором за місцем проживання.
• Бути інструктором-методистом за місцем проживання.
• Медичні послуги під час проведення заходів.
• Організація забезпечення волонтерів, учасників, організаторів харчування під час проведення заходів.

•Розповсюдження агітаційно-рекламної продукції.
• Розробка, наповнення та розкрутка сайтів з відповідною тематикою.
• Консультативні послуги організаторам руху «Спорт для всіх» (юридичні, науково-методичні, економічні, медичні тощо).
• Інформаційне забезпечення діяльності офісу, проведення заходу тощо.
• Пошук джерел фінансування.