МОЛОДЬ ОБИРАЄ ЕКСТРИМ!
«ПАРКУР»
Паркур був заснований у Франції Давідом Беллем і Себастьяном Фуко у 1987 році.
Давід Белле почав лазити по деревах і по парканах у рідному місті Лісс на околиці Парижа через те, що батько не допускав свого нащадка до скель, де займалися професійні альпіністи. Ну, звичайно, просто лазити по деревах, парапетах, парканах і т.п. було нудно й нецікаво, тому друзі вигадали екстремальний вид спорту, мистецтво пересування – Le Parkour або Freerun, що означає із французької «Смуга перешкод на кінських перегонах» або «вільний біг», що мав навіть свою філософію! Паркур уміщав в себе суміш атлетики, акробатики, скелелазіння, бойові мистецтва, потім вигадувались різні трюки та давались їм назви. Друзі стали серйозно займатися паркуром під девізом: «Немає меж – є лише перешкоди». Вони стрибали по дахах будинків, перелазили через високі стіни й огорожі, й що найбільш цікаво, без усякої амуніції та страховки, єдиним екіпіруванням були гарні кросівки з гарною підошвою, що дає гарне зчеплення, а також рукавички, щоб не порізати руки.
Новий напрямок привернув увагу молоді і тих, хто займався паркуром, стали називати трейсерами, у перекладі із французької traceurs або англійської tracers означає – «люди, що прокладають нові шляхи». Пізніше сформувалася команда, що складалась з друзів, яких поєднувало загальне прагнення нового і екстремального. До Давіда й Себастьяна приєднувалися жителі міста Лісс та інших навколишніх міст, з яких і стало формуватися ядро команди. В мережі почали створюватись сайти про новий напрямок у міському екстримі, на якому з'являлися фото і відео матеріали. Через декілька років друзі вирішили заснувати команду, яку назвали Ямакасі (Yamakasi), що в перекладі із заїрської мови означає «чоловік, сильний тілом і духом» або ж «справжній чоловік». Ямакасі вірили у свій талант і професіоналізм, 31 травня 1997 року вони створили Асоціацію Мистецтва Переміщення (The Art Of The Movement Association). Ямакасі стали героями декількох статей, з’явились у кліпі IAM і стали учасниками спортивної програми «Stade 2» на французькому телебаченні. У лютому 1998 року Ямакасі пропонують зайнятися постановкою трюків для мюзиклу «Notre Dame de Paris». Потім Ямакасі запросили на зйомки фільму «Таксі 2» у якості ніндзя трюкачів-каскадерів. Пізніше відомий режисер Люк Бессон зняв фільм про знаменитих трейсерів – «Ямакасі: Нові самураї», сюжет який знають, напевно, усі. Хлопців навчили тільки триматися перед камерою й говорити по тексту. Через 2 роки виходить 2 частина фільму «Ямакасі 2: Діти вітру», яка, щоправда, не мала такого успіху.
У 2002 році Давід знявся в рекламному ролику для BBC, сюжет якого полягає в тому, що чоловік з офісу квапиться потрапити додому, але через затори на вулицях затори, він вирішує дістатись додому, стрибаючи по дахах будинків, і все це він робить, щоб встигнути до випуску новин BBC. У цьому ролику він показав все, на що здатний, чим вразив знімальну групу і глядачів. Цей ролик не знімали з ефіру протягом півроку, замість передбаченого одного місяця. Реклама, яка вийшла, мала великий успіх у глядачів. На початку 2003 року Давід Белле випустив відео Speed Air Man, у якому знову показав майстерність володіння своїм тілом.
І сьогодні місто Лісс залишається батьківщиною цієї чудової гри й кращим місцем для тренувань послідовників філософії паркура, тому що всі будинки в ньому невисокі, а будь-які дахи, стіни, парапети, паркани немов пристосовані для трейсерів. 20 липня кожного року в Лісс проходять Дні Паркура, у яких беруть участь молоді команди на чолі з Себастьяном Фуко.
«ФУТБОЛЬНИЙ ФРИСТАЙЛ»
Це мистецтво виконання футбольним м'ячем різноманітних трюків, за допомогою ноги, коліна, грудей, плечей та голови. Саме словосполучення Freestyle (free - вільний; style - стиль; анг.) означає відсутність кордонів, повну свободу дій та думок, необмежену свободу твоїх навичок, прагнень та бажань. Говорячи про історію виникнення футбольного фристайлу, слід зазначити, що першовідкривачами багатьох трюків, які сьогодні використовують у фристайлі, на початку ХХ-го ст. були звичайнісінькі циркові виконавці: Энріко Растеллі, Боббі Мей і Фрэнсіс Бран. Вони виконували складні трюки, жонглюючи багатьма предметами, серед яких були і м'ячі. Друга половина ХХ-го ст. стала часом, коли циркові трюки стали основою «озброєння» професійних футболістів. Такі гравці, як Гаррінча, Пеле, Круіф, Марадона, почали використовувати «хитромудрі» маніпуляції з м'ячем на футбольному полі. Саме Дієго Армандо Марадона показав футбольному світу трюк, що в подальшому дістав назву «Довкола світу» (Around the World – обертання ноги навколо м'яча у повітрі).
Першим відомим фристайлером по праву можна називати корейця Хі Янг Ву. Саме він, будучи палким прихильником таланту Дієго Марадони, підняв техніку володіння м’ячем на новий рівень. У 1989 році Хі Янг Ву потрапив до «Книги рекордів Гіннеса», тримаючи м'яч на голові 5 годин 6 хвилин і 30 секунд. Але головним поштовхом до розвитку фристайлу у тому вигляді, в якому ми його знаємо зараз, стала поява у кінці 2003 року любительського відео Суфіана Туазані з Голландії, саме воно стало основою для популяризації футбольного фристайлу в усьому світі. Перше, що потрапляло на очі при перегляді цього відео ролика, стало виконання Туазані «комбо» (комбінацій трюків, що виконуються один за одним). Вже після цього в Інтернеті стали з'являтися відео ролики усе нових і нових любителів футбольного фристайлу – як початківців, так і тих, кого можна сміливо віднести до асів футбольного фристайлу: Пеле, Аббас Фаріда, Біллі Вінгрува, Гаррінча, Круіффа, Марадони та ін.
Через деякий час відбулася, напевне краще сказати, РЕВОЛЮЦІЯ у світі футбольного фристайлу. Головним її героєм став швед Пеле, з ім'ям якого почав асоціюватись новий стиль футбольного фристайлу – Air Moves. Саме Пеле почав виконувати неперевершені комбінації з м'ячем, роблячи їх одну за одною. Він став першим, хто обкрутив ногу навколо м'яча три рази, не торкаючись його. Також Пеле є одним із засновників компанії Freestyle Factory. Найбільш популярною в світі є компанія Masters of the game. До її складу входять як багато іменитих фристайлерів «з вулиці», так і багато знаменитих футболістів, серед яких Патрік Клюйверт, Кікі Мусампа, Франк Раайкард, Жармен Ваненбург (зірка нідерландського міні-футболу) та інші.
З кожним роком футбольний фристайл перетворюється у справжнє шоу, на яке не могли не звернути увагу найвідоміші світові компанії. Першою такою компанією, яка використала футбольні трюки у своїй рекламі, стала Nike. Відео одразу стало надзвичайно популярним серед любителів футболу та футбольного фристайлу, які можуть бачити трюки у виконанні своїх футбольних кумирів, таких, як Роналдо, Златан Ібрагімович, Кріштіано Роналдо, Тьєррі Анрі, Фалькао (бразильська зірка футзалу) і звичайно ж Роналдіньо, трюки і робота з м'ячем якого просто зачаровують.
В наш час можна сміливо стверджувати, що футбольний фристайл розвивається дуже потужними темпами і вже не великий футбол тягне фристайл, а фристайл сприяє популяризації великого футболу за рахунок своєї доступності, простоти та привабливості.
Футбольний фристайл в тому вигляді, в якому ми можемо бачити його сьогодні – продукт життя на вулицях міста. Більшість відомих фристайлерів – звичайнісінькі хлопці, які досягли свого рівня майстерності тренуваннями, бажанням та спортивною впертістю. Фристайлу може навчитись кожен, достатньо докласти зусиль і не зупинитись на половині шляху, якщо щось не вдається!
«СОКС»
Сокс є грою мільйонів і це дійсно так. Сама назва гри – SOCKS, переводиться з англійської як «носки» або «панчохи», тому що споконвічно м'ячиком для гри служила панчоха, набита чим-небудь сипучим. Вся суть у тому, щоб таким же «сипучим» був і м'ячик – завдяки цьому його легко втримувати навіть на носку кедів. До речі сказати, найкраще взуття для сокса – це кеди. Гра, започаткована в Америці в 70-х роках, називалась в той час Hack the Sack. Найперший м'ячик для сокса набивали бобами. Надалі сокс став розвиватися в декількох напрямках, один з них – Footbag Net або Volley Sock, коли м'яч падає через сітку. А найбільш складний і яскравий напрямок – Fottbag Freestyle. Тут гравці повинні придумувати нескінченну кількість нових рухів та трюків – це й спорт і мистецтво одночасно.
Ця гра за своєю суттю є вуличним видом спорту. Правила її невибагливі: кількість гравців не обмежено, але їх повинно бути більше двох. Вони стають у коло, чеканять м’ячик ногами (на носок, п'яту або коліно) і перекидають його іншому. Правила дозволяють приймати м’ячик і на груди, але в жодному разі не можна доторкатися до нього руками! Інакше – штраф, притому не дуже приємний: кожен гравець дає тому, хто втратив м'ячик, стусана. Навіть коли м’ячик упав на асфальт, необхідно піднімати його за допомогою ніг.
Говорять, що першими набили панчохи горохом жителі американських чорних кварталів. Ті самі, що колись вигадали графіті і реп. Навчитися соксу не складно – досить пару разів спробувати, а на третій-четвертий все вже виходить само собою.
«СКЕЙТБОРДІНГ»
Скейтбордінг виник наприкінці 60-х років минулого століття у сонячному штаті Каліфорнія, який і донині вважається центром скейтборд-руху. Каліфорнійські серфери винайшли скейтборд, як сухопутний аналог серфа. Об'їзд перешкод, швидкісний спуск – та сфера, що освоювали й удосконалювали перші скейтери. У той час, щоб вважатися «крутим», було досить хоробро з'їхати з гірки, елементарно не впавши.
В 70-ті роки скейтери відростили довге волосся, а скейтбординг технічно ускладнився, скейт назавжди відділився від серфа. Саме тоді Алан Оллі Гелфанд винайшов новий трюк, котрий дуже скоро назвуть «оллі». Звичайний стрибок на дошці без допомоги рук став основою для подальшого розвитку всього скейтбордингу. Пізніше інша культова персона – Рідні Мадлен, на базі «оллі» створює цілу купу трюків, що склали весь сучасний стритстайл.
Протягом всього цього часу скейтбординг то втрачав, то набував популярності... І десь наприкінці 80-х Стів Рокко та його друзі стали засновниками «нової школи» скейтбординга. В його основі лежали такі трюки як «оллі», «фліпи» та інші.
На руку скейтерам зіграла криза в індустрії нерухомості. Багато басейнів, побудовані для багатіїв, виявлялися без господарів. Для скейтбордінгу вони підходили ідеально, тому що американці будують свої басейни з округленими стінками. Скейтери просто окупували всі пустуючі басейни. Так народився ще один напрямок – пул скейтинг. В 90-і скейтбордінг стає популярним екстремальним видом спорту. Уряд будує спеціальні парки, випускаються барвисті журнали на трьохстах сторінках, кращих скейтбордерів показують по ТV. Скейт-відео The Storm випускається у форматі DVD з окремим саундтреком.
Саме в Україні скейт став популярним нещодавно... Одними з перших скейтерів в Україні були Андрій Шевченко, Дмитро Рибак. До речі, 21 червня святкується Всесвітній День Скейтбординга.
«БОКІНГ»
Не так давно світ відкрив для себе новий захоплюючий вид екстремального спорту – бокінг. Бокер - це щасливий володар тренажера Джампер. Хто з нас не мріяв перевершити свої фізичні можливості, дані природою? Якщо бігати - то швидше. Якщо стрибати - то вище і дальше. Все це тепер можливе! Стрибки на двометрову і навіть триметрову висоту тепер здатний здійснювати кожен. А чи можна відмовитися від можливості відчути себе супер героєм, бігаючи зі швидкістю 30-40 км/ год? «Ходулі» на ресорах, які нагадують задні ноги кенгуру, були запатентовані австрійським винахідником Олександром Боком 13 квітня 2004 року і отримали назву «Powerskips» («силові скакуни»). Правильна назва цього виду спорту «пауерайзінг», «пауербокінг», або «бокінг» і походить вона від імені винахідника Олександра Бока. Таким чином, тренажери називаються «боками», стрибуни «бокери», «джампер» походить від англійського Jump – стрибати. Джампер представляє собою ресору, зроблену зі скловолокна. Ресора прикріплюється до спеціальної рами, яка закріплюється на нозі користувача, охоплюючи її від ступні до коліна. У землю ж пристосування впирається гумовою підошвою, яка за формою і розміром нагадує «копито». Така конструкція дозволяє людині після нетривалого тренування, пов'язаного, в основному, зі звиканням до нових «ніг», бігати зі швидкістю до32 км/ год (на поточний момент є досягнення40 км/ год) і стрибати більше 2 метрів у висоту.
Олександр Бок був не першим, хто замислився над ідеєю «чобіт-скороходів», за довгу історію людського роду вже не раз робилися спроби створити пристосування, здатні стати продовженням людського тіла і допомогти людям вийти за рамки своїх фізичних можливостей. Найбільш наближеною до сучасних джамперів була ідея Білла Гаффні і Тома Вівера, професійних акробатів з Каліфорнії, які ще в 1954 р. сконструювали так звані «Rodo Stilts». За допомогою «коників-ходуль» акробати могли стрибати на 3 метри у висоту і бігати величезними кроками. Однак у цього винаходу був величезний мінус, його могли використовувати тільки професіонали, а плани по створенню більш простих у використанні пристроїв так і залишилися нереалізованими. Хоча назвати його спортом можна лише з великою часткою умовності, тому що з таким же успіхом його можна позначити і як один з напрямків фітнесу. Бокінг – швидше захоплення, спосіб проведення вільного часу. І залежить безпосередньо від людини, вірніше, від того, наскільки далеко вона здатна зайти, а ще вірніше, стрибнути, чи буде вона займатися фітнесом, спортом або навіть різновидом циркової акробатики. Зовні джампери нагадують кенгурячі лапи. Подібність, як можна помітити при використанні, не тільки візуальна, але й сенс-функціональна: конструкція ресора джампера повністю повторює будову сухожиль кенгуру.
Окрім задоволення, бокінг надає відмінне фізичне навантаження. Насамперед слід запам’ятати, що стояти на джампері не можна: щоб зберегти рівновагу, потрібно постійно рухатися. Завдяки цьому (навіть при простій ходьбі, не кажучи вже про стрибки) зникають зайві кілограми, спалюються жири і відбувається зміцнення практично всіх м’язів організму, особливо м’язів спини. Деякі мануальні терапевти настійно радять своїм пацієнтам, що страждають деякими проблемами зі спиною, ходити на джампери, тільки без зайвого фанатизму.
«ВMX»
Історія замовчує – коли й хто вигадав BMX, але все-таки він існує й продовжує розвиватися в світі і в нашій країні. Як і більшість сучасних видів спорту, BMX виник в Америці. Спочатку це був просто маленький велосипед, не призначений ні для яких трюків. Незабаром хлопці, яким набридло просто їздити, почали стрибати і носитися по вулицях. І виробники стали розробляти й пропонувати нові конструкції таких велосипедів. Серед перших велосипедів минулого: Haro, GT, Hutch, Skyway та Mongoose. Але все-таки найбільш реальні байки робили тільки GT та Haro. У той час найкращими гальмами були ACZ Z-Rims, але вони були виготовлені із пластику або нейлону. Незабаром була створена «Американська Фрістайл - Асоціація (AFA)». Вона поєднувала сотні рейдерів – гонщиків, флетлендерів і фанатів Vert. Всі райдери намагалися дотримуватися традицій AFA і одягали повний захист, не дивлячись на дисципліну. В Aсоціації були спортсмени-початківці, досвідчені, експерти та професіонали, розділені на 4 групи: від 13 і молодше, 14-15, 16-18, 19 і старше. В одному зі змагань було 120 учасників у категорії 16-18 серед експертів по флетленду.
В історії BMX є 3 роки, у які він не те, що не розвивався, а просто зникав (1989-1991). Змагання припинялися, байкерам набридло витрачати величезні кошти на придбання запчастин для велосипедів. Але у 1991 році компанія Standard Industries представила першу довгу загартовану вісь для фрістайлу, що дозволило використовувати пеги з новою технологією кріплення. З'явився журнал "Ride" і представив фрістайл у новому вигляді, чого ніхто раніше не робив.
Місцеві змагання з BMX знову набирають популярності і залучають все більшу кількість як учасників, так і тих, хто не проти зайнятися цим цікавим і трюковим видом вуличного спорту.
До неолімпійських видів спорту належать:
1. Авіамодельний спорт
9. Багатоборство тілоохоронців
10. Більярдний спорт
21. Веслування на човнах "Дракон"
22. Військово-спортивні багатоборства
33. Змішані єдиноборства (ММА)
88. Таїландський бокс Муей Тай
91. Українська боротьба на поясах
92. Український рукопаш "Спас"
105. Шотокан карате-до С.К.І.Ф.
Розроблено Форсаж продаж
